25 річниця "Студентської революції на граніті" в Україні

Версія для друкуВерсія для друку

25 річниця "Студентської революції на граніті" в Україні

2 жовтня 2015 року 25-та річниця студентської Революції на граніті - першого успішного ненасильницького політичного протесту проти комуністичної влади в Українській РСР.

Револю́ція на грані́ті (або Студе́нтська револю́ція на грані́ті) — кампанія широкомасштабних акцій ненасильницької громадянської непокори, заздалегідь організована українською радянською молоддю, переважно студентами. Протести тривали з 2 по 17 жовтня 1990 року в Україні (тодішній УРСР). Стрижнем протестних подій було студентське голодування на площі Жовтневої революції у Києві (нинішньому Майдані Незалежності). Протести завершилися підписанням постанови Верховної Ради УРСР, яка гарантувала виконання вимог учасників протесту: недопущення підписання нового союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року; повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби  юнаками-українцями винятково на території республіки; націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ; відставка голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола.

Рівно чверть століття тому, 2 жовтня 1990 року, у Києві на майдані Незалежності (тоді – площі Жовтневої революції) студенти розбили наметове містечко й оголосили політичне голодування. Більшість становила молодь із Києва, Львова та Дніпропетровська. На їх підтримку почали страйкувати студенти всіх вищих навчальних закладів Києва, а також учні технікумів, ПТУ і старшокласники. Студентські акції протесту пройшли і в обласних центрах, зокрема Луганську та Львові, утім, вони були не такими масовими.

У 1985 році до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов і почав впроваджувати реформи, які призвели до того, що комуністична верхівка почали більш лояльно і терпимо ставитися до своїх ідеологічних супротивників, тому колишні дисиденти та національно-свідома молодь активізувалися і змогли відкрито проводити свою діяльність. Виникали організації національно-демократичного спрямування, найпопулярнішими були такі як Народний рух України, Українська Гельсінська спілка, Українська студентська спілка, Студентське братство та інші.

У країні тоді існували глибокі економічні проблеми, яким не могла зарадити навіть політика гласності. Планова економіка, орієнтована переважно на військово-промисловий комплекс. Через це був наявний дефіцит елементарних побутових речей, а також продуктів харчування. Як негативні наслідки планової економіки це все породжувало негативні настрої у суспільстві та критичне ставлення населення до існуючої влади. Панівна роль компартії, підпорядкування їй усіх сфер життя не відповідали потребам переважної більшості населення і були неспроможні змінити наявну соціально-економічну ситуацію, щоб задовольнити зокрема й елементарні споживчі потреби людей. У значної кількості людей, зокрема у молоді, були відсутні можливості повноцінно жити при тогочасній системі державної влади. Перебудова не вдавалася. Постала необхідність рішучих дій.

У 1990 році відбулися вибори до Верховної Ради УРСР, на яких парламентську більшість утворили комуністи («Група 239», а демократи, сформувавши Народну Раду, у підсумку мали 126 мандатів. Після проведення виборів їх громадянська активність помітно зменшилася, натомість молодь вважала, що третина голосів демократів у Верховній Раді не є перемогою. Тому студенти вирішили активізувати власні дії.

Ідея проведення акції, основою якої мало стати студентське голодування, виникла влітку в київській УСС, яку підхопило «Студентське Братство Львівщини». Добрі стосунки між членами організацій та високий рівень організаційної підготовки стали запорукою успішного проведення акції. Одностайно визначили день початку акції, форми, методи, вимоги. Зокрема, кияни висунули три основні вимоги: перевибори ВР УРСР, націоналізація майна КПУ та ЛКСМУ, не допущення підписання нового союзного договору, а львів'яни додали ще дві: відставка Масола та прийняття рішення про військову службу громадян УРСР виключно в межах республіки. Акцію планували розгорнути на прощі Жовтневої революції, розгорнувши наметове містечко.

Учасники голодування висунули політичні вимоги, серед яких відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола, відмова республіканського керівництва від підписання нового Союзного договору, передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ на території України, відбування юнаками з України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах, перевибори Верховної Ради УРСР тощо.

В ті дні у високих кабінетах обговорювалася можливість застосування сили проти голодувальників, та на прямі репресії, з огляду на підтримку студентів з боку киян, можновладці не наважилися.

Після прийняття постанови ВР УРСР щодо врахування вимог студентів-голодувальників 17 жовтня 1990 року Революція на граніті успішно завершилася.

Українське керівництво на чолі з Леонідом Кравчуком пішло на поступки учасникам акції, і 23 жовтня Верховна Рада УРСР ухвалила рішення про скасування 6-ї статті Конституції про керівну роль партії, а також прийняла відставку Масола.

Революція на граніті стала однією із причин здобуття Україною незалежності у 1991-му році.

Наверх ↑